СМ – це один з видів ЕКЗ (екстракорпорального запліднення), коли у біологічної матері немає можливості виносити вагітність через стан здоров’я. Для жінок з таким, наприклад, страшним діагнозом, як відсутність матки це – останній шанс стати мамою.

СМ – єдина репродуктивна технологія, де величезну роль грає особливий людський фактор. Саме в цьому випадку багато чого залежить від ще однієї людини – СМ. Але не кожна жінка може стати СМ, для цього є певні вимоги.

Чинне законодавство не містить граничного віку жінки, яка бажає стати СМ, але враховуючи фізіологію жінки найсприятливішим віком є 19-44 років. Також в неї має бути власна здорова дитина і відсутні медичні протипоказань до виношування вагітності. Потенційна СМ повинна мати міцне здоров’я, не мати психічних відхилень, хронічних захворювань і шкідливих звичок. Вона повинна оформити добровільну письмову згоду виступити в ролі CМ, а якщо вона перебуває у шлюбі, то таку письмову згоду повинен дати і її чоловік.

Програма СМ передбачає, що жінка, яка є повністю здоровою, погоджується завагітніти з допомогою допоміжних репродуктивних технологій, виносити і народити генетично нерідну їй дитину. Після народження малюка генетичні батьки стають його юридичними батьками, доглядають і виховують його. СМ лише виношує вагітність і не може претендувати на роль матері.

Програма СМ поєднує ретельну діагностику, підбір і підготовку СМ до програми запліднення in vitro.

Як проходить програма СМ?

• Вибір СМ;
• Синхронізація менструальних циклів біологічної мами та СМ, підготовка ембріонів/кріоембріонів;
• Процедура перенесення ембріонів у матку СМ;
• Кріоконсервація невикористаних ембріонів (за умови їх надлишку);
• Діагностика вагітності;
• При позитивному результаті – ведення вагітності до пологів.

Юридичні аспекти СМ

Сімейний кодекс України, який вступив в законну силу 01.01.2004 року, легалізував СМ, в результаті чого українське законодавство стало одним з найбільш сприятливих в світі для проходження даного виду програм. Програми СМ регулюються чинним Сімейним кодексом України та рядом інших нормативних актів.

Згідно з положеннями зі статті 123 Сімейного кодексу України про «Походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій», батьками народженої СМ дитини чітко визначають подружню пару, яка надала свої гамети (статеві клітини) і скористалася послугами СМ.

Пункт 3 цієї ж статті закріплює можливість використання подружжям при заплідненні in vitro донорських ооцитів чи сперми, при цьому ембріон в будь-якому випадку буде вважатися таким, що походить від подружжя. Подружжя, яке дало згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій, в повному обсязі володіє батьківськими правами і обов’язками по відношенню до дітей, які народилися в результаті використання цих методик.

Варто звернути увагу на той факт, що СМ не може стати ДЯ. Під час операції їй підсаджують вже готовий ембріон.