Україна – одна з небагатьох європейських країн, де програми СМ проводяться на законних підставах, а всі питання стосовно СМ прописані в державному законі.
З юридичної точки зору, програма СМ в Україні має безліч переваг. І в першу чергу, це захист обох сторін – СМ і сімейної пари, яка звертається за програмою СМ. Участь в програмі СМ є абсолютно законною, і для безплідної пари і для СМ.
Програми СМ, а також ДЯ, є дуже популярними в Україні, особливо серед іноземців. Згідно із законами України, батьками дитини, яка була народжена з використанням репродуктивних технологій (СМ), вважаються генетичні батьки, а не жінка, яка виносила цю дитину (СМ). Це дає біологічним батькам упевненість в тому, що програма пройде успішно, і вони отримають довгоочікуваного малюка.
Ще один істотний плюс законодавства України полягає в тому, що в нашій країні дозволено в тому числі і комерційне СМ, коли жінка, яка виношує дитину безплідній парі, отримує за це грошову винагороду. Це дуже важливий момент, тому що не у кожного з безплідних іноземців є родичка, яка готова стати безкоштовно для них СМ. З іншого боку, це забезпечує захист СМ, яка має повне право розраховувати на повноцінну компенсацію за свою допомогу бездітній родині.
Відповідно до законодавства України з питань використання програми СМ генетичні батьки малюка уникають проблеми з тим, щоб офіційно оформити його як свою дитину. Відповідно до закону, це тільки їх дитина, і оформляється вона саме на своїх генетичних батьків. СМ не має ніякого права залишити дитину собі, так як вона не пов’язана з нею генетично, вона лише виношую плід і народжує. Це позбавляє пари від необхідності розглядати подібні справи в суді.
Закон про СМ
Юридичні аспекти застосування програм лікування безпліддя із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) в Україні регламентують:
Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій регулює також Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 771 від 23 грудня 2008 року «Про затвердження інструкції про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій». Так згідно з цим документом, проведення програм ДРТ здійснюється виключно в акредитованих закладах охорони здоров’я, і пацієнт має право вільно вибирати такий медичний центр. Важливо пам’ятати, що з цього Наказу ДРТ застосовуються за медичними показаннями за письмово оформленою, добровільною згодою сторін та за заявою пацієнта / пацієнтів щодо застосування ДРТ. При цьому повністю гарантується конфіденційність про застосування програми (лікарська таємниця) відповідно до статті 40 Основ законодавства України про охорону здоров’я.
По закінченню планованого 9-ти місячного терміну вагітності, після пологів, дитину можна реєструвати.
В даний час, згідно з п.п. 7.11. Наказу № 771 реєстрація дитини, народженої за допомогою ДРТ (методом сурогатного материнства), здійснюється в установленому чинним законодавством України порядку за наявності довідки про генетичну спорідненість батьків (матері або батька) з плодом (дитиною).
Порядок державної реєстрації народження фізичної особи та її походження регулюється Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні»:
У разі народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, державна реєстрація народження проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення.
При цьому, одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається заява про згоду на запис подружжя батьками дитини, а також довідка про генетичну спорідненість батьків (матері або батька) з плодом.
Однак до сих пір в законодавстві залишилися деякі прогалини, які не дозволяють цілком і повністю покладатися на нього в питаннях СМ. Саме з цієї причини для кожної програми СМ вводиться спеціальний юридичний супровід, який покликаний захищати обидві сторони і забезпечувати виконання пунктів договору. У тому числі законодавство не регулює питання про винагороду СМ, і це прописується в договорі, таким чином СМ гарантується оплата участі в програмі. Крім цього, в договорах розглядаються такі спірні моменти, як спосіб життя і місце проживання СМ, права і обов’язки сторін у випадках, коли народжується двійня (в такому випадку зазвичай збільшується нагорода СМ), якщо дитина народиться хворою, якщо СМ не вдасться виносити плід до визначеного лікарем терміну з незалежних від неї причин, якщо батьки з вагомих причин, наприклад через смерть, не зможуть забрати свою дитину, і безліч інших чинників.
Закон про ДЯ
Донорство яйцеклітин в Україні регулюється статтею 48 «Основ законодавства України про охорону здоров’я», статтею 123 Сімейного кодексу України, але найбільше правові аспекти донорства яйцеклітин в Україні розкриті в Інструкції про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій, затвердженої наказом МОЗ № 771 від 23.12.2008. У правових документах визначаються характеристики особи, яка може стати донором яйцеклітин.
Необхідні документи для здійснення донації ооцитів (п.п. 5.10. Наказу №771)
– Договір з донором ооцитів про усвідомлену, добровільну згоду на участь в програмі донорства яйцеклітин та проведення контрольованої стимуляції овуляції і пункції яєчників;
– Заява, де надається письмова згода чоловіка донора (у разі його наявності).
У разі, якщо яйцеклітину надає анонімний добровільний донор, законом гарантується повна конфіденційність і збереження лікарської таємниці. Донори яйцеклітин не можуть брати на себе батьківські зобов’язання щодо майбутньої дитини. Анонімність також означає і те, що сім’я реципієнтів отримує тільки загальні відомості про донора. Це національність, зріст, вага, колір очей і волосся, освіта, наявність сім’ї і дітей, група крові і резус фактор. Подружня пара, яка використовує матеріал ДЯ підписує заяву про те, що вони зобов’язуються не встановлювати особу донора яйцеклітин і розуміють, що подальші зв’язки їх, або їхніх дітей, з донором неможливі.
Під час програми ДЯ між клінікою і донором укладається договір, який представляє собою згоду на проведення пункції яєчників. У договорі також визначаються зобов’язання сторін. Претендентка на донорство проходить повне медичне обстеження, а також співбесіду з психологом.
